Імуногістохімічні дослідження

Імуногістохімічне дослідження пухлин дозволяє виявити у тканинах наявність високомолекулярних речовин (білків, вуглеводів тощо). Оскільки вони дуже малі, вони не виявляються у препаратах, забарвлених іншими методиками. Використовуючи антитіла проти різних речовин у клітинах, можна побачити їх наявність, локалізацію, ступінь накопичення та інше, що має вкрай важливе клінічне значення. 
 
Імуногістохімічні дослідження використовують для встановлення діагнозу та передбачення ефекту від терапії. Наприклад, дрібноклітинні лімфоми (пухлини із лімфоцитів) усі схожі в рутинно-забарвлених препаратах, усі вони складаються із клітин, що вкрай важко відрізнити навіть від нормальних лімфоцитів. Але всі лімфоцити поділяються на велику кількість груп за їхньою функцією. Вони розрізняються складом рецепторів на мембрані. Ці рецептори є білковими молекулами, до яких розроблені антитіла, що і використовують для імуногістохімічного фарбування. 
 
Із кожного типу лімфоцитів може виникати пухлина - лімфома. Всі вони лікуються хіміотерапією.
 
Склад препаратів, що входять до схеми лікування, різний в залежності від типу лімфоцитів, з яких виникла пухлина. Таким чином, схема хіміотерапії підходить під конкретний тип лімфоми як ключ до замку. Якщо вибрати неправильну схему терапії, то вона буде неефективною, або навіть згубною. 
 
На сьогодні існує більше 50 видів лімфом і дещо менше режимів хіміотерапії. Тому ефективне лікування повністю залежить від правильного діагнозу, що неможливо зробити без імуногістохічного дослідження. 
 
На сьогодні є велика кількість діагностичних проблем, які можна вирішити за допомогою імуногістохімії. Використовують цей метод і в діагностиці деяких непухлинних захворювань. За його результатами лікарі вибирають найбільш ефективний тип лікування хворого.